Лондонський тиждень моди цього сезону говорив про моду через кіно, мистецтво, нічне життя та британську культурну пам’ять. Від Вонґа Карвая до Караваджо, від Барбетта до Селії Бертвелл — чим були натхненні головні покази сезону spring-summer — 2027, розповідає редакція L’Officiel Online.
Patrick McDowell
Патрік Макдауелл присвятив колекцію spring-summer — 2027 фільму «Любовний настрій» Вонґа Карвая — улюбленій стрічці свого партнера. Відправною точкою стала одна з ципао, які Меґґі Чун носить у фільмі: дизайнер переосмислив її принт у зеленій смугастій шовковій тканині, що стала одним із головних матеріалів показу. Вона з’явилася на костюмі зі спідницею, прикрашеному мальованими трояндами, сукні міді та комплекті з окремих речей, а квіткова валіза й парасоля продовжили кінематографічні алюзії.
Simone Rocha
У Simone Rocha цього сезону не було потреби вигадувати складний сюжет: достатньо було однієї картини, яку понад пів століття вважали роботою іншого художника. «Взяття Христа» Караваджо була випадково знайдена 1990 року в їдальні єзуїтського будинку в Дубліні, де вона роками висіла як помилково атрибутований твір. Дизайнерка перенесла цю суперечність між буденністю та величністю у гардероб: оксамитову сукню насиченого синього кольору, шкіряне пальто з заниженою талією та куртку відтінку полотна обрамляли пишні коміри з вручну сформованих троянд, а напівпрозорі сукні з органзи ніби навмисно втрачали чітку форму.
Erdem
Колекція Erdem spring-summer — 2027 стала присвятою Барбетту — американському артисту, який у 1920–30-х роках виступав як повітряний акробат. Народжений у Техасі під ім’ям Вандер Клайд, він уперше перевтілився у жіночий персонаж, коли замінив одну з двох сестер, із якими виступав. Пізніше його сценічний образ привернув увагу сюрреалістів, зокрема Жана Кокто, а декілька знакових світин для Барбетта зробив Ман Рей. Образи акробата стали для Erdem джерелом візуальних образів колекції: розшиті блискітками бра, боді та білизна, оздоблення зі страусового пір’я поєдналися з твідовими пальтами, сорочками та денімом.
Alexander McQueen
Повернення Alexander McQueen до розкладу лондонського Тижня моди стало для Шона Макґіра можливістю поговорити про місто як про головне джерело енергії бренду. Показ відбувся в підземній частині Lincoln’s Inn Chapel XVII століття, де готичні склепіння стали тлом для колекції, що поєднала релігійну образність із британською рейв-культурою. Макґір звернувся до картини П’єро делла Франчески «Хрещення Христа», якою захопився ще після переїзду до Лондона, та доповнив її відповідною естетикою нічних клубів.
Burberry
Вишиті квітами тафтові сорочки й шорти, тренчі з об’ємними подолами, рожевий денім і класичний бежевий габардин отримали навмисно зім’ятий, майже потертий вигляд у новій колекції Burberry. Головною творчою співпрацею сезону була робота із Селією Бертвелл — британською дизайнеркою текстилю, відомою своїми яскравими квітковими принтами 1960–70-х. Її малюнки квітів і облич Лі переніс на тренчі та парки, а також перетворив на об’ємні нашивки та бісерний декор для інших елементів колекції.
KSENIASCHNAIDER
Для третього незалежного показу KSENIASCHNAIDER у межах London Fashion Week вперше креативним директором бренлу виступив Антон Шнайдер. До колекції UTC+1 ввійшли образи, які досліджують ідею приналежності, водночас ставлячи її під сумнів. Окремою лінією став walkwear — функціональний гардероб міського кочівника з численними кишенями, сонцезахисними боді та деталями, що одночасно виконують практичну й графічну функції. Водночас шість образів з нової колекції продовжили співпрацю бренду з Lee Cooper.
