Нормандський Довіль, де понад століття зустрічаються французька елегантність і безтурботний ритм узбережжя, став ідеальними декораціями для зустрічі з Аріною Бочаровою – однією з найяскравіших молодих українських акторок. Саме тут, серед широких пляжів, дерев'яних променадів і мінливого морського світла, ми зняли нашу героїню в образах із колекції CHANEL Coco Beach – сучасному прочитанні літньої свободи, легкості та невимушеної розкоші. У цій розмові Аріна відверто говорить про професію, дорослішання, амбіції, війну та шлях, який лише починається.
Топ та спідниця зі світло-бежевого бавовняношовкового трикотажу з вишивкою, мюлі із чорної шкіри, чорні сонцезахисні окуляри з ацетату, сережки з металу та червоної полімерної смоли, сумка Mini Timeless Classic Barrel Bag із твіду кольору екрю, чорної телячої шкіри та металевої фурнітури золотистого кольору, Coco Beach, CHANEL
Якби повномасштабна війна не почалася, сьогодні ми розмовляли б з акторкою Аріною Бочаровою чи із зовсім іншою людиною?
Початок повномасштабної війни припав на мій підлітковий максималізм – на час, коли я мала погані шкіру і волосся, розлад харчової поведінки й бажання бунтувати проти світу. У мені не було любові, а тільки злість, гостре відчуття несправедливості й абсолютне неприйняття себе. Війна змусила мене закритись у собі й відгородитись від людей. Але в певний момент я зрозуміла, що це неправильно і я мушу йти вперед, а не стояти на місці у своєму неприйнятті. Тому спробувала акторство як експеримент і як простір, де думала, що знайду коло спілкування, свій голос, своє тіло й можливість бути відкритою. Натомість я знайшла свій шлях і побачила себе такою, якою, напевно, не побачила б, якби обрала інше. Я назавжди дякую собі, що вийшла із зони комфорту і знайшла сприятливе і любе мені середовище, де продовжую стикатись із випробуваннями, але вони мені хоча б подобаються, бо лавірувати поміж них у тій сфері, яка мені рідна й цікава, приємніше і зрозуміліше.
Ви розповідали, що спочатку думали про психологію. Яке запитання психолог усередині вас досі ставить акторці всередині вас?
Розумний актор за своєю суттю насправді є і психологом, і адвокатом, і художником, і філософом, і математиком, і вічним учнем, і поєднанням усього. Може, це дещо пафосно звучить, але акторство – це просто відверта робота зі свідомістю, із затисками, з увагою, з незручністю, з уявою, отже, це завжди про запитання і пошук відповідей.
І запитання завжди різні. Єдине, що знаю: професійні запитання до себе не йдуть врозріз із запитаннями до себе як до людини, Аріни. Усе взаємоповʼязано.
У мені живе запитання більше загальне, на кшталт: «Про що сучасний актор взагалі? Хто такий Актор і яка його мета?», але це розмова на довше.
Купальник із різнокольорового джерсі, Coco Beach, CHANEL
Що виявилося найбільшою ілюзією щодо професії після того, як ви отримали головну роль у своєму першому повнометражному фільмі?
Напевно, те, що я постійно мушу всім подобатись. У мене взагалі є така схильність до піплплізингу чи до тривожності, коли мені здається, що я могла щось не так сказати, чи не так зіграти – і все! катастрофа! – я тепер не подобаюсь режисеру чи комусь там, хто «вирішує мою долю». Але фактично на своєму невеликому досвіді я переконалася, що в хорошому колективі ідейних, розумних і відданих мистецтву людей, де я прагну себе будувати, найбільше цінується особистість з усіма її перевагами і вадами, а бажання сподобатись чи бути ідеальною – відштовхує інших і затискає мене.
Усе, що нас оточує, – це ентропія і справа випадку. Я можу не «не сподобатись», а не синхронізуватись із режисером своїм баченням, методом роботи, але це не говорить про мене, що я бездарна чи непрофесійна. Це сукупність факторів – не той типаж, вік, який шукають, ну або просто, без зайвих пояснень: «не відчув, що це моя акторка», й навпаки – з боку актора. Це просто дорослі робочі стосунки, де або «спрацюємось», а десь метчу немає, це нормально. Треба просто залишатись працьовитою, відданою і насамперед собою: ні під кого не підлаштовуватись, втрачаючи водночас свою щирість і самобутність.
Актор – це не тільки про те, що відбувається на сцені, це ще і про комунікацію поза сценою чи кадром, про поведінку в публічному просторі, про позицію, найбільше – про людяність. Цьому вчить життя і досвід.
У вашій кар’єрі все сталося дуже швидко. Що для вас успіх?
У моєму розумінні успіх – це трансформуюче й широке поняття. Це про досягнення, але не тільки масштабні. Це можуть бути малі й особисті речі. Зазвичай воно працює в порівнянні себе із собою минулою. Наприклад, більш здорове і дбайливе ставлення до себе і свого тіла, репетиції, після яких виходжу натхненна й задоволена тим, як круто щойно пішла гра (і я сміливо це визнаю), добре зіграні вистави. Фактично це все про те, що щось виходить добре, де я не критикую, а хвалю себе. Також успіхом вважаю те, що я навчилась бути конкретнішою у своїх потребах і запитах. Я стала впевненішою в тому, якою хочу себе бачити, чого я хочу як у професії, так і в житті. Для мене це про якесь дорослішання.
Жакет із чорної та білої технічної тканини, бікіні із чорно-білого джерсі, чорно-білі туфлі Mary Jane з технічної тканини, шкіри та гуми, кольє-сотуар із металу, скла та шкіри в коричневих, жовтих і помаранчевих відтінках, металеві сонцезахисні окуляри, Coco Beach, CHANEL
Яка роль здивувала б усіх, хто знає вас лише через образ Мавки?
Ця роль ще не прийшла до мене. Проте знаю, що це станеться тоді, коли має, й уявляю себе в кардинально протилежному образі й жанрі. Я знаю, якою можу бути, але нічого не чекаю. Катя Царік, режисерка нашої «Мавки», сказала, що в мене ще «непочатий край роботи». Я сприйняла це і як те, що мені ще вчитись і вчитись, і як її віру в мене й у те, що мене чекає ще купа цікавого матеріалу й ролей. Дай Боже, так і буде. Мрію зіграти якусь гадину, погань. Мені найцікавіше дивитись, коли протагоніст у фільмі – це контроверсійний персонаж, який обʼєктивно робить неприйнятні, дивні вчинки, і ти, як глядач, не знаєш, чого очікувати від нього. Хочу навчитись для себе виправдовувати аморальне, але насправді правдиве, бо в хорошому матеріалі немає чорного й білого. Там у всіх свої таргани, але і свої причини, свої болі і своє світло, тоді це про позицію, тоді це цікаво дивитись і грати.
Якщо уявити, що кожна роль забирає в актора щось особисте й водночас щось дарує – що у вас забрала Мавка й що залишила після себе?
Подарувала більше, ніж забрала. Подарувала можливості, якусь мінімальну публічність і заразом відповідальність, досвід великого кіно в Україні, цікаві знайомства й асоціації мене з роллю – цей аспект я поки вивчаю. Це якщо про щось обʼєктивне й матеріальне. На якомусь чуттєвому рівні вона навчила мене, що мріяти можна і треба (і мрії не обмежені часом чи віком), а також подарувала розуміння, що й у роботі над собою також меж немає, тому мрії завжди йдуть пліч-о-пліч із роботою.
Я змінилась дуже: можливо, Мавка забрала в мене якусь наївність (але не більше, ніж треба); забрала меншовартість; забрала попереднє бачення цієї індустрії і себе в ній. Тепер я досліджую цей світ кіно й театру трошки під іншим кутом, який не добрий і не поганий, радше – гострий.
Молодим акторам часто радять бути терплячими. Вам же доля ніби сказала: «Тримай». Чи не лякає починати шлях одразу з такої високої точки?
Не лякає. Навпаки, я вдячна й рада, що саме так усе почалось. Тепер я рухаюсь далі і, за відчуттями, рухаюсь правильно, навіть коли щось не виходить. Нікуди не спішу, але хапаюсь за можливість попрацювати над чимось новим, цікавим, незвіданим досі. Не боюсь щось втрачати чи в щось стрибати. До того ж я не відчуваю, що це висока точка, вона початкова, але не менш цінна, бо вона стала для мене потужним поштовхом.
Сукня з різнокольорового принтованого твілу, мюлі з бежевої рафії, сережки з металу та червоної полімерної смоли, сонцезахисні окуляримаска сріблястого кольору зі світло-жовтими лінзами, Coco Beach, CHANEL
Сорочка з принтованого шовку кольору екрю та зеленого, спідниця з принтованого шовку кольору екрю та різнокольорового шовку, оздоблена рафією, сумка з клапаном із плетеної рафії бежевого кольору та металу, сережки з металу та червоної полімерної смоли, мюлі із чорної сітки, шкіри та декоративних шармів, Coco Beach, CHANEL
Коли ви вперше відчули себе не студенткою, яка грає роль акторки, а справжньою акторкою? Не за дипломом чи статусом, а внутрішньо.
Ой, насправді ще не відчула. Я досі розумію, що вчуся, і це добре, як на мене. Треба знати собі ціну, але не поспішаю себе вганяти в якісь статуси, бо коли після зйомок приходжу в університет на репетицію уривків чи в театр на виставу і граю якусь нісенітницю або виходжу після проб і почуваюся, ніби щойно була на вступному іспиті перед першим курсом (уся затиснута, язик заплітається, тіло невпевнене), то думаю: «Що це було взагалі? Скільки ж мені ще вчитись…». І це класне відчуття змушує не зупинятись, спонукає до запитань, які я ставила як на першому курсі, так і буду ставити в 40 років.
Уявіть, що через двадцять років ви даєте інтерв’ю молодій акторці. Яке запитання про свою кар’єру ви найбільше хотіли б від неї почути?
Напевно, хотілося б, щоб вона дивилась на список моїх робіт – а їх там більше сотні, і вона гадала, про яку саме роботу їй цікаво було б поговорити. А я, врешті почувши запитання, така: «Ой!! Я вже й забула, що грала там, стільки всього в житті відбувається». Хочу жити це життя цікаво й так, як відчувається. Щоб було безмежно багато яскравих спогадів, і в старості я могла сказати, що жила на повну й завжди діяла, як підказувало серце, і не жалкувала, що щось не зробила або бодай не спробувала.
Блуза та штани з принтованого різнокольорового бавовняного твілу, мюлі із чорної сітки, шкіри та декоративних шармів, сережки з металу та різнокольорового скла, чорні сонцезахисні окуляри з ацетату, Coco Beach, CHANE
У вашому житті було більше моментів, коли двері відчинялися самі, чи коли доводилося стукати в них до останнього?
Я інтуїтивна й дуже чуттєва до життя, схильна романтизувати якісь події чи людей і надавати чомусь сакрального чи доленосного значення. Зазвичай так стається, що двері якраз відчиняються самі, коли мають – я це просто помічаю і йду туди. Інколи сміливо, інколи вагаюсь і постаю перед найважчим вибором. Але знаю, що моє буде моїм. Треба просто залишатися людиною: мати в собі віру, любов і працювати – і все станеться, як має.
Стукати до останнього доводиться тільки інколи до себе, щоб зрозуміти, чого насправді хочу й не піддаватись зовнішньому тиску у вигляді «варто – не варто», «треба – не треба», «правильно – неправильно».
Купальник із різнокольорового джерсі, чорно-білі туфлі Mary Jane з технічної тканини, шкіри та гуми, сережки з металу та червоної полімерної смоли, Coco Beach, CHANEL
Якби можна було обрати лише одну спадщину: стати символом покоління українських акторок чи акторкою, яку неможливо передбачити від ролі до ролі, що б ви обрали?
Безперечно, друге. Вчусь мислити й бажати ширше. У мене немає ніякої стратегії: я просто рухаюсь за відчуттями і спрагою. Другий варіант і цікавіший, і не обмежує мене як акторку, не диктує мені, як грати чи де грати. Стараюсь не слухати інших, коли хтось каже: «Ну, тут не варто зніматись, я чув, що той режисер…» – і ля-ля-ля. Мені хочеться самій пробувати – й потім уже робити висновки, свідомо, звісно, але я, поки сама не розберусь, стараюсь не йти за зовнішніми упередженнями. А щодо ролей – відчуваю певний потяг до конкретних жанрів чи режисерів, за якими спостерігаю, але навʼязуватись чи сподобатись їм не прагну, знову ж таки: що моє – буде моїм.
Я не обмежую себе тільки образом Мавки: знаю, що можу бути іншою. Тому зараз розпізнаю інші свої сторони, які менш пропрацьовані, але, безперечно, в мені є.|
Сукня з різнокольорового бавовняного трикотажу, сонцезахисні окуляри з бурштинового та коричневого ацетату, сережки з металу та різнокольорового скла, мюлі із чорної шкіри, Coco Beach, CHANEL
Інтерв’ю, продюсер: ОЛЕКСІЙ НІЛОВ
Фотограф: NICK NAIDA
MUAH: СВІТЛАНА КОРОЛЕВА
Стиліст: ВІКТОР КОЗАК
Асистент фотографа: ETO LEON