Україна завжди була присутня в Голлівуді, хоча сам Голлівуд далеко не завжди вмів її розпізнати. Після 24 лютого це почало стрімко змінюватися. Ми поговорили з українським продюсером Деніелом Шаповаловим, який вже десять років працює в американській кіноіндустрії, про українське коріння голлівудських зірок, підтримку України всередині індустрії та про те, чому українські прапори в Луїзіані вразили його більше за деякі гучні зіркові заяви.
Ви десять років працюєте в американській кіноіндустрії. З вашого досвіду, чи до 24 лютого в Голлівуді взагалі знали про Україну так, як знають зараз?
Звичайно, Україна не виникла на американській культурній мапі 24 лютого. Українці працювали в Голлівуді десятиліттями. Всі ми знаємо приклади Джека Пеланса, який завжди дуже чітко говорив про своє українське коріння. Сестри Фарміга виросли в українсько-американській родині, де українська фактично була їх першою мовою.
Тобто українців Голлівуд знав. Проблема була трохи в іншому: він не завжди знав Україну.
Для дуже великої кількості американців існувала така умовна хмара: Радянський Союз/Східна Європа. І десь там усередині неї була Україна. Людина могла чудово знати Київ або Одесу, знати Чорнобиль, знати українського спортсмена чи актора, але не обов'язково складала все це в окрему країну з окремою культурою та історією.
За останні десять місяців ця хмара, мені здається, практично зникла. Україна стала дуже конкретним місцем. І це, мабуть, найбільша зміна, яку я помітив.
Тобто війна змінила не тільки ставлення до України, а й саме уявлення про те, що таке Україна?
Безумовно. І найцікавіше, що для деяких американців вона навіть змінила уявлення про власне походження. У Сполучених Штатах величезна кількість людей виросла з формулюванням: «My grandmother is from Russia». А потім починаєш питати, звідки саме, і дізнаєшся: Київ, Одеса, Запоріжжя...
Просто коли їхні предки емігрували, ці землі перебували під владою іншої держави, і в американських документах могла навіть залишитися згадка невірної країни. Зараз всі зрозуміли, що це не робило всіх цих людей не українцями.
Тобто зараз багато американців уперше почали розбиратися в чому ця різниця полягає?
Звичайно. Параллельно запустилися й інші процеси. Люди, які завжди знали про українське коріння, раптом відчули цей зв'язок набагато гостріше. Лів Шрайбер, наприклад, надзвичайно активно долучився до допомоги Україні. І це дуже людська річ. Можна все життя знати історію своєї родини, але іноді має статися щось настільки масштабне, щоб цей зв'язок перестав бути просто рядком у біографії.
Голлівуд відреагував на вторгнення дуже швидко. Вас здивувало, наскільки об'єднаною виявилася ця реакція?
Так. І, напевно, найбільше мене вразили саме люди з не українським корінням.
Не треба бути українцем, щоб розуміти, що відбувається. Шон Пенн не мусив підтримувати Україну. Джессіка Честейн не мусила підтримувати Україну. Вони не мають перед Україною якогось родинного обов'язку. Вони побачили те, що відбувається, і вирішили, що не можуть залишатися осторонь.
Тому, можливо, найсильніша підтримка України сьогодні саме та, яка взагалі не потребує українського походження. Чи та яка не вімірюється рівнем публічності людини, тому що Голлівуд постійно зводять до людей, яких фотографують на червоних доріжках. Але це ще й оператори, освітлювачі, водії, каскадери, художники, костюмери, гримери, асистенти режисера. Сотні людей, які приходять на майданчик задовго до того, як туди приїжджає кінозірка. Люди, без яких Голлівуду просто не існує.
Голлівуд та взагалі Америка і увесь західний світ люблять гучні суспільні теми. Сьогодні всі говорять про Україну, завтра з'явиться інша трагедія. Вас це не бентежить?
Не думаю, що це питання уваги. Це питання, насамперед, людяності. Ми зараз знімаємо стрічку Love Marry Kill для FOX та BET в Новому Орлеані. Це, звичайно, велике місто з багатою історією, але це не величезний мегаполіс, як Нью Йорк чи Лос Анджелес. Так от в Новому Орлеані концентрація українських прапорів просто колосальна. Вони на вікнах осель, на мотоциклах байкерів, на офіційних спорудах, у кав'ярнях та магазинах. Цей список можно продовжувати безкінечно — вони дійсно усюди. Але коли наша художниця з костюмів Бріджет Фенласон, яка все своє життя прожила та пропрацювала в Луізіані, розказала мені, чому це так, то мене це дуже вразило. «Нам дуже зрозумілий біль від втрати власної домівки, бо ми пережили це під час Катріни (йдется про ураган «Катріна», який відбувся в Новому Орлеані в 2005 році та є одним з найбільших стихійних лих у США, — прим. ред.)», — сказала вона. І це тільки підтверджує те, що спочатку йде саме людяність, а потім вже зірковість, публічність, національність, статки чи маєтки.