0 серпня Луці Гуаданьїно виповнилось 55 років. Останні роки стали особливо насиченими для Гуаданьїно. У 2022 році він отримав «Срібного лева» за режисуру на Венеційському кінофестивалі за фільм «Цілком та повністю». У 2024 році режисер представив одразу дві помітні роботи — спортивну драму «Суперники» з Зендеєю, Джошем О’Коннором і Майком Фейстом та драму «Квір», екранізацію роману Вільяма С. Берроуза. У 2025 році на Венеційському фестивалі поза конкурсом показали його фільм «After the Hunt». А цього року режисер отримає ще одне престижне професійне визнання. На 83-му Венеційському міжнародному кінофестивалі, який відбудеться 2–12 вересня 2026 року, Гуаданьїно вручать почесну нагороду за особливий внесок у сучасну кіноіндустрію. Церемонія запланована на 8 вересня на Лідо та передуватиме позаконкурсному показу його нового документального фільму «Joie de vivre».
За свою кар’єру режисер звертався до мелодрами, фільмів про дорослішання, психологічних трилерів, горорів та романтичних драм. Водночас, попри різноманітність жанрів, його роботи мають виразний авторський почерк.
Лука Гуаданьїно народився в Палермо. Його батько був сицилійцем, а мати походила з Алжиру. Частину раннього дитинства майбутній режисер провів в Ефіопії, де батько працював викладачем історії та італійської мови. Освіту Гуаданьїно здобував в Італії. Він вивчав літературу в Палермо, а згодом — історію та кінокритику в римському університеті La Sapienza. Його дипломна робота була присвячена американському режисеру та актору Джонатану Деммі.
У кіно Гуаданьїно прийшов наприкінці 1990-х. Його дебютний повнометражний фільм «Протагоністи» був представлений на Венеційському кінофестивалі 1999 року. Наступні роботи поступово формували його репутацію як режисера, для якого атмосфера та візуальна мова мають не менше значення, ніж сюжет.
Міжнародний прорив відбувся після виходу фільму «Я — це кохання» у 2009 році. Стрічка з Тільдою Свінтон стала фестивальним хітом і привернула увагу до Гуаданьїно за межами Італії. Фільм отримав численні номінації та став важливою заявкою режисера на міжнародній арені.
Однією з найвідоміших робіт Гуаданьїно стала драма «Назви мене своїм ім’ям», що вийшла у 2017 році. Історія літнього роману двох молодих чоловіків принесла режисеру широку міжнародну популярність і чотири номінації на «Оскар», зокрема в категорії «Найкращий фільм».
Картина стала своєрідною візитівкою Гуаданьїно. Літній пейзаж Італії, старовинна вілла, музика, одяг і предмети побуту тут працюють разом із сюжетом, створюючи відчуття конкретної епохи та місця. Саме ця здатність розповідати історію через візуальне середовище стала однією з характерних рис режисера.
У 2018 році він звернувся до зовсім іншого матеріалу — створив нову версію культового хорору Даріо Ардженто «Суспірія». Замість прямого відтворення оригіналу Гуаданьїно запропонував власну інтерпретацію історії, зробивши значний акцент на психології, тілі, політичному та історичному контексті.
Гуаданьїно також цікавиться дизайном і предметним середовищем. Для нього це не просто естетичне захоплення. Режисер сприймає простір як спосіб розповідати історії. Згодом інтерес до дизайну вийшов за межі кіномайданчика. Гуаданьїно працював над різними дизайнерськими проєктами, створював предмети інтер’єру та розвивав власне бачення архітектури й декору.
У 2017 році він заснував дизайн-студію Studio Luca Guadagnino, яка працює з інтер’єрами, архітектурою та предметним дизайном. Серед проєктів студії — приватні резиденції, ресторани та інші простори. Його дизайнерська практика багато в чому продовжує ту саму естетику, яку можна побачити в кіно: поєднання італійської традиції, сучасності, кольору, матеріалів та уваги до деталей.