Адріа Архона звикла змінювати амплуа — від загадкової Бікс у «Андорі» до героїнь, у яких за зовнішньою впевненістю завжди ховається щось більше. Цього разу акторка виходить на територію екшену й горору: у «Ідеальній зброї» вона грає Селесту — колишню снайперку, яка намагається залишити військове минуле позаду, але змушена знову взяти до рук зброю, коли її доньці загрожує небезпека.
Новий трилер стартує в українському прокаті 3 вересня. Це новий фільм Адама Вінґарда, режисера «Гостя», «Тобі кінець!» та двох частин франшизи «Ґодзилла і Конґ». Для Архони це можливість вийти далеко за межі звичного образу: її героїня поєднує вразливість матері, жорсткість колишньої військової та силу людини, якій більше нікуди відступати. Як знайти силу в героїні, яка втратила майже все, і що відбувається, коли минуле знову нагадує про себе, — розповідає Адріа Архона.
Про «Ідеальну зброю»
Ваша героїня — не класична екшен-героїня, а передусім мати, яка змушена знову стати воїном. Що вас найбільше зачепило в цьому образі?
Селеста — зовсім не ідеальна мати. Вона живе у трейлері, навколо купа немитого посуду та цигарок, життя дається їй важко. Мені сподобалося, наскільки вона реалістична та недосконала. Оскільки у мене немає власних дітей, я спиралася на відчуття до свого молодшого брата — він народився, коли мені було 18, і я виховувала його як мати. Моє головне відчуття щодо неї: не варто заходити у бійку з тим, кому є що втрачати більше, ніж тобі.
У фільмі ви граєте колишню снайперку. Якою була найскладніша частина підготовки до ролі — фізично чи психологічно?
Фізично найважчим було навчитися бігати, працювати зі зброєю та виконувати трюки з пов'язкою на оці. Оскільки моя героїня втрачає око, мені довелося зніматися практично з одним оком. Це повністю руйнує периферичний зір і викликає запаморочення — я постійно зачіпала стіни та деталі інтер'єру під час зйомок у вузькому трейлері.
Критики вже порівнюють вашу героїню із Сарою Коннор. Чи надихає вас таке порівняння, чи ви прагнули створити абсолютно новий тип екшен-героїні?
Сара Коннор із «Термінатора 2» була моєю головною орієнтирною зіркою, я передивлялася цей фільм перед зйомками. Це неймовірне порівняння, але я хотіла додати щось своє — зробити її більш незграбною, дикою, автентичною латиноамериканською матір’ю, яка б'ється не як навчений боєць, а як розлючена жінка, що захищає своє дитя.
Ви не вперше знімаєтесь у горорах. Чому обираєте цей непростий жанр?
Я дуже вдячна жанру горор та науковій фантастиці — можна сказати, вони збудували мою кар'єру. Моєю першою головною роллю був фільм «Експеримент «Офіс» (The Belko Experiment). У горорах ти можеш піти на значно більші ризики і проявити себе як акторка, а не просто потрапити під стереотипний образ.
Про жіночих персонажів
Останніми роками жінки дедалі частіше стають центральними персонажами масштабних екшенів. Як, на вашу думку, змінився Голлівуд у цьому сенсі?
Говорячи про трансформацію Голлівуду та жіночих ролей в екшені, Адріа Архона зазначає, що жанр нарешті відходить від стереотипних «ідеальних» героїнь. Якщо раніше жінок частіше зображували гламурними та бездоганними навіть у момент небезпеки, то зараз кіноіндустрія дозволяє їм бути справжніми — брудними, неохайними, розлюченими та неідеальними. На думку акторки, це важливий крок: жінки в екшені перестають бути просто привабливою декорацією і стають живими людьми всередині реального хаосу.
Для вас сила героїні — це фізична витривалість чи внутрішня стійкість?
Для мене сила цієї героїні — не в м'язах і не у володінні зброєю. Це внутрішня, первісна лютість. Коли виникає загроза дитині, будь-яка мати стає дикою і безжальною. Вона б'ється не як навчений солдат, а як розлючена жінка, якій є що втрачати. Саме ця лютість і робить її небезпечною.
Чи є роль, яка змінила ваше уявлення про себе як про акторку?
Роль Бікс у серіалі «Андор». У моїй кар'єрі є чітке «до» і «після» цього проєкту. Шоуранер Тоні Ґілрой дав мені такий рівень довіри та впевненості у власних силах, якого я раніше не відчувала. Це повністю змінило те, як я сприймаю себе в цій професії.
Ви також стали виконавчою продюсеркою «Ідеальної зброї». Що для вас означає цей новий рівень творчої відповідальності?
Це можливість мати своє місце за столом переговорів і вести дискусії. Актори зазвичай приходять пізно, коли все вже розплановано. Знаєте, ви просто з'являєтеся на майданчику і граєте свою роль у шматочку мозаїки. Але ж набагато більше всього відбувається "до" і набагато більше — «після». І зараз моєю найулюбленішою частиною кіновиробництва став підготовчий період (пре-продакшн), коли ти можеш розбирати сценарій на деталі та вирішувати проблеми. У мене мізки заточені під розв'язання цих задач.
Про стиль
Ви часто з’являєтеся у модних зйомках і на червоних доріжках, але водночас обираєте дуже різнопланові ролі. Чи є мода для вас ще одним способом розповідати історії?
Червоні доріжки для мене — найстрашніша річ у світі... Я так нервую. Думаю, це тому, що там тільки ти. Коли ти граєш, у тебе є персонаж, сценарій, одяг, який тобі не належить. І я можу ховатися за цим. Для мене це занадто вразливо — бути просто красивою чи просто собою. Мені набагато комфортніше за персонажем, ніж бути собою на доріжці в красивій сукні.
Як би ви описали свій особистий стиль?
Поза червоними доріжками та знімальними майданчиками перш за все ціную комфорт і невимушеність. Я віддаю перевагу маскулінному крою — оверсайз-піджакам, широким штанам та якісним базовим футболкам, у яких одяг не обмежує рухів і не вимагає зайвих зусиль. Мені подобається почуватися вільно у своєму одязі. Я люблю чоловічий крій, гарний піджак і зручне взуття — для мене немає нічого кращого, ніж поєднання комфорту та впевненості, коли тобі не потрібно нічого із себе зображати.
Чи є річ у вашому гардеробі, яка супроводжує вас роками й має особливу історію?
Так, я маю кілька власних маленьких ритуалів на удачу, які вигадала для себе. Наприклад, я завжди починаю нову роботу в чистій білій сорочці чи футболці — зазвичай просто замовляю звичайні пачки футболок Hanes автоматичною доставкою. Це мій символ нового початку для кожної ролі.
Але мій головний метод занурення в образ — це аромати. Перше, що я роблю під час підготовки до будь-якої ролі (чи то Медісон у «Найманий убивця», чи Бікс в «Андорі») — це знаходжу особливі парфуми для свого персонажа. Коли я знімалася в комедії “Сплітсвіль”, моя героїня пахла суперсолодкою дівчачою ваніллю із супермаркету. Користуючись цими ароматами виключно на майданчику, я миттєво перевтілююся.
«Моя мрія — це будь-яка роль, яка викликає у мене страх»
Один фільм, який сформував вас як акторку?
«Термінатор 2: Судний день». Це той фільм, який показав мені, якою дикою, безстрашною та глибокою може бути жінка в екшені.
Роль, про яку досі мрієте?
У мене немає конкретного персонажа, про якого я мрію з дитинства. Моя мрія — це будь-яка роль, яка викликає у мене страх і змушує вийти із зони комфорту. Якщо я читаю сценарій і відчуваю, що ця роль мене лякає, бо я ще не знаю, як її втілити, — це саме те, що я хочу зіграти.
Без чого не починається ваш день на знімальному майданчику?
Всі знають: я не готова вийти до камери, поки не скористаюся особливим ароматом. Мій головний ритуал для кожного нового проєкту — це знайти парфуми, які пахнуть як мій персонаж. Я купую їх на початку зйомок і користуюся ними виключно на майданчику. Для мене цей процес — певний ритуал переходу. Коли я відчуваю цей специфічний запах, мій мозок миттєво перемикається, і я стаю своєю героїнею.
