Бека Церцвадзе, 26-річний паризький флорист грузинського походження, підкорює мешканців і гостей французької столиці красою своїх букетів і різноманіттям вибору квітів. Сьогодні Бека не лише створює вишукані букети для осель і свят, а й активно співпрацює з модними домами, використовуючи особливу мову квітів, щоб підкреслити значущість моменту та створити позачасову красу.
Хто прищепив вам любов до квітів?
Без сумніву, моя мама. Вона навчила мене піклуватися – не лише про рослини, а й про все живе. Вона вміла терпляче й дбайливо поводитися з квітами. А ще був мій батько, який дарував їй букети. Завдяки йому я зрозумів, що квіти – це також мова, жест любові, наміру й відданості. Завдяки їм обом я зрозумів, що квіти – це водночас ніжність і висловлювання.
Коли ви вперше почали цінувати красу квітів і чому вирішили присвятити себе квітковому бізнесу?
Я почав по-справжньому цінувати квіти, коли зрозумів їхню силу – не лише красу, а й емоційний заряд. Квіти можуть пробуджувати почуття, змінювати сприйняття. Отримання квітів змінює щось усередині тебе. Це ніколи не просто жест – це намір, майже мовчазне зізнання. Ця глибина мене захопила. Я захотів працювати з тим, що здатне зворушувати людей без слів.
Коли і чому ви переїхали до Парижа? Чим ви займалися спочатку?
Я приїхав до Парижа в липні 2018 року. До цього в Грузії я перебував в пошуку – намагався знайти себе через різні досвіди. У підлітковому віці мріяв стати журналістом. До Парижа приїхав просто вивчати французьку мову. Але це місто змінило мою траєкторію. Воно тихо переосмислило мої амбіції, розширило моє бачення й спрямувало мої мрії в інший бік. Я залишився і почав будувати щось зовсім неочікуване.
Як почався ваш квітковий бізнес?
Це було абсолютно незаплановано. У 23 роки відкриття квіткового бутика було останнім, про що я думав. Я хотів подорожувати, досліджувати світ, набиратися досвіду. Мене навіть запросив до співпраці видатний флорист у Лондоні, і я готувався до переїзду. Але життя розпорядилося інакше. Майже випадково я відкрив власний бутик у Парижі. У певному сенсі Париж тихо визначив мою професійну долю.
У Парижі сотні квіткових магазинів, але ваш вирізняється красою, підходом до композиції букетів і вибором квітів. Як ви думаєте, що робить його особливим і яку унікальність ви в нього привнесли?
У Парижі багато квіткових магазинів, але я ніколи не сприймав флористику як роздрібну торгівлю – для мене це композиція. Деякі люди природно чутливі до нюансів – до напруги між кольорами, до того, як вигинається стебло, до балансу порожнього простору. Для мене ця увага до деталей є інтуїтивною. Я не аналізую це занадто – я це відчуваю. Можливо, річ у тім, що в моїй роботі немає нічого штучного. Гармонія виникає природно, і, думаю, люди відчувають цю щирість.
Як ви розвиваєте свій бізнес? Розкажіть також про співпрацю з модними брендами.
Я ніколи не прагнув агресивного зростання. Ательє розвивалося переважно завдяки рекомендаціям, і я дуже це ціную. Ми мали честь працювати з великими модними домами, зокрема брали участь у показі Balenciaga – це була велика честь. Багато наших співпраць залишаються конфіденційними. Дискретність є ключовою в нашій сфері, і я вважаю цю довіру однією з найвищих форм визнання.
У Європі – чи прийнято дарувати квіти чоловікам? Які квіти можна вважати «чоловічими»?
У Європі традиції все ще існують, але вони змінюються. У мене багато клієнтів-чоловіків, які купують квіти для себе – не для партнера, а для власного дому. Вони просто чутливі до краси. Для мене квіти не мають гендеру. Вони відображають особистість. Деякі чоловіки віддають перевагу мінімалістичним, скульптурним композиціям, інші – м’якості та щедрості. Зрештою, це не про гендер – це про чутливість.
Чи є у вас квіти вдома, чи вам достатньо бути оточеним ними на роботі?
Дуже рідко – можливо, двічі на рік. Я живу серед квітів цілий день, тому вдома дозволяю собі забути, ким я є. Мій простір навмисно мінімалістичний. Це спосіб відновлення – тихий контраст до інтенсивності квіткового бутика.
Який ваш улюблений колір і квітка?
Мене природно приваблюють м’які, приглушені відтінки – делікатні палітри, які здаються тихими й витонченими, а не гучними. Щодо квітів, це змінюється залежно від сезону. Я люблю фіалки за їхню скромність і тонкий аромат. Обожнюю маки за їхню крихкість і рух. А півонії – вони, беззаперечно, величні, майже театральні у своїй красі.
Який букет ви вважаєте ідеальним – і чому?
Ідеальний букет визначається не самими квітами, а людиною, від якої ви його отримуєте. Саме це робить його досконалим. Коли букет по-справжньому наповнений змістом, він перехоплює подих. На мить ви ніби від’єднуєтеся від усього іншого. Навіть як флорист, я все ще можу дивуватися красі. І коли це стається, я знаю – букет ідеальний.
Чи є у вас проєкт мрії, пов’язаний із флористикою, який ви хотіли б реалізувати?
Я б хотів створити масштабну квіткову інсталяцію в історичному просторі – щось імерсивне, майже кінематографічне. Проєкт, де квіти – це не декор, а архітектура. Де люди не просто спостерігають емоцію, а проходять крізь неї.
Як Париж надихає вас як митця і підприємця?
Париж – безмежне джерело натхнення. Достатньо загубитися на вулиці, роздивитися фасад або спостерігати за перехожими. Натхнення всюди – у світлі, архітектурі, в самому характері міста. Як флорист, я знаходжу референси в найдрібніших деталях. Як підприємець, я постійно надихаюся енергією та амбіціями навколо. У Парижі натхнення безкінечне – якщо вміти його бачити.
Чи є в Парижі місця, куди ви ходите за натхненням – музеї, ринки, сади?
Я знаходжу величезне натхнення на вінтажних ринках. Мене захоплюють предмети з історією – їхні текстури, патина, історії, які вони несуть. Звісно, музеї – необхідні. І паризькі сади – такі вивірені, але водночас поетичні – вони завжди нагадують мені про баланс і пропорції.
Яке замовлення було для вас найбільш зворушливим або пам’ятним?
Одне з найпам’ятніших було на самому початку, одразу після того, як я купив цей бутик. Дівчина, яка тихо спостерігала за моєю роботою, довірила мені своє весілля в Ritz – велике святкування з багатьма гостями і великим тиском відповідальності. Вона повністю повірила в мене і дала повну творчу свободу. На тому етапі моєї кар’єри така довіра була не лише зворушливою – вона була трансформуючою.
Що для вас сьогодні означає art de vivre?
Для мене art de vivre – це ставлення до життя. Це здатність жити з елегантністю, інтуїтивно обирати витонченість і розуміти, що краса – це дисципліна. Це не про надмірність, а про стандарти. І коли ти це розумієш, саме життя стає формою мистецтва.
Коли ви відчуваєте себе по-справжньому щасливим?
Я відчуваю справжнє щастя в моментах автентичності – коли я поруч із людьми, яких люблю, коли розмова щира, коли немає жодної гри. Щастя для мене не гучне. Воно тихе й наповнене. Це відчуття, що я саме там, де маю бути, без потреби щось доводити. Саме такі моменти залишаються зі мною.|
