Під час першої зустрічі творчої команди директора-художнього керівника Петра Качанова, режисера Дмитра Тодорюка та художника з костюмів Дмитра Куряти із солістами театру стало очевидно: глядача чекає сучасна, провокативна і чесна розмова про почуття, дорослішання та світ, у якому навіть кохання стає аномалією.
Попереду — місяці репетицій, створення костюмів і масштабних декорацій, але вже зараз команда говорить про головне: ця постановка має стати не лише естетичним переживанням, а й поштовхом до діалогу між поколіннями. У час, коли підліткові емоції часто залишаються без проговорення, сцена може стати безпечним простором для складних тем.
Ексклюзивно для L’Officiel Дмитро Тодорюк розповідає про нове бачення класики, виклики роботи з культовим матеріалом і те, чому історія Шекспіра сьогодні звучить навіть гучніше, ніж будь-коли.
Чому обрали для реалізації опери саме історію Шекспіра?
Це непроста і відповідальна подія для мене, як режисера. По-перше, найкласичніша класика. По-друге, одна версія (не моя) цієї опери вже йшла у театрі до початку великої війни. І, головне, наш театр для всієї родини, і ми цією постановкою чітко працюємо на зближення батьків і дітей, тому що історія про зрозуміле і першим, і другим. Але не завжди є сміливість почати діалог про почуття між підлітками на кухні. То ж віримо, що наша вистава сприятиме таким розмовам. Особливо, на фоні останніх частих новин про тінейджерів, які через кохання накладають на себе руки. Краще спостерігати це на сцені і проговорювати виходи, ніж вчиняти так.
Чим унікальний цей проєкт?
Моє режисерське рішення переносить дію в умовну сучасність, але в той самий цинічний світ угод і вигод, про який писав Шекспір, а згодом Гуно. Крім того, після розголосу про острів Епштейна я зрозумів, що продаж невинності та наївності заможним хижакам завжди був звичною справою. Тому наша вистава не про чисте кохання в умовах ворожнечі, а про аномалію появи цього кохання, як явища. Капулеті - це бізнес-клас елітних районів, Монтекі - господарі районів депресивних, паркуристи, люди без гальм.
Як змінюється опера у сприйнятті українського глядача сьогодні? Чому попит на оперу сьогодні колосальний?
Хотів би сказати, що стає популярною, але не можу. Саме тому наш театр не обмежується лише окремим та балетним репертуаром. Ми пишемо власні мюзикли, (Піноккіо, Фабрика Санти, Санта 2) рок-опери (Патріот) і ставимо вже відомі і перевірені часом хіти (Богема, Хай живе мама, Ісус Христос - Суперзірка). Щоб закохати глядача у нашу молоду (це рідкісне явище для багатьох оперних театрів) трупу, і вже через любов до них заманити на оперну класику. Ми багато світових опер ставимо першими в Україні. Більше того, весь репертуар йде в перекладі, українською, тому можна не хвилюватися за нерозуміння сюжету. Головне - уважно слухати і дивитися на сцену)
З іншої сторони - зали не порожні, прем'єри відбуваються, проводяться оперні фестивалі, а значить є глядач, якому цей вид мистецтва потрібен. Мабуть, тому що музика лікує і перезавантажує. Навіть протягом двох годин присутності в залі. Більше того, глядач готов й до нових форм опери, і це добре відчутно на успіхах проектів лабораторії Opera aperta.
На якому етапі наразі підготовка?
Репетиції почалися в другій половині квітня. Є розуміння і теоретична візуалізація всієї вистави. Залишилося зовсім трошки - втілити це наживо: виготовити декорації, пошити костюми, вивчити хореографію і мізансцени.
Де будете показувати оперу? Можливо в планах тур?
Найближчий час після прем'єри точно буде , на Межирігській 2. Тур малоймовірний, бо масштабну декорацію не кожна сцена може вмістити, а на фестивалі цілком можливо, що з'їздимо.
Рoзкажіть про голоси опери і як відбирали на ролі?
Як я вже казав, в Київській опері дуже молода і талановита трупа. У мене три пари Ромео і Джульєтт, наприклад. Прем'єру 28 червня заспівають одні, в новому сезоні долучаться інші. Звичайно, окрім голосу, прописано композитором, я ще дивлюся на темперамент акторів, їхню органічність і співзвуччя тому чи іншому персонажу. Нас вчили, що вдале розподілення ролей - вже 50% успіху. Думаю перші 50% нам вже гарантовані. Все інше - справа техніки і любові до своїх персонажів. Та й до роботи в цілому.